Польські перевізники скаржаться на російське свавілля

147 кілометрів, які польським перевізникам доводиться долати від білоруського кордону до найближчого складу на території Росії, можна без перебільшення назвати проклятим шляхом, пише автор публікації на сторінках інтернет-видання Logistyka.rp.pl. 

Жодна польська фура не може проїхати ці 147 км без ретельної перевірки, повідомляє анонімний перевізник. Він боїться назвати свою фірму, бо ризикує, що його бізнес в РФ просто-таки зарубають. Якщо місцем завантаження є Польща, то ретельно перевіряються усі без винятку документи – завжди. Коли оформлення відбувається за іноземним для РФ рахунком, то водієві надають вибір: або вивантажити товар на якомусь майданчику та передати право подальшої доставки комусь із представників третіх країн, що загалом коштує 2 тисячі євро, або дати хабаря у розмірі 600 євро. 

Найцікавіше, що коли машина завантажена у Німеччині, то водій з набагато меншими проблемами може доставити вантаж безпосередньо до складу замовника у Росії. Якщо ж адреса відправника у Польщі – ситуація різко змінюється. 

Анонімний перевізник нагадує, що згідно з діючими правилами, узгодженими під час міжурядових переговорів кілька років тому, місце завантаження має ключове значення для вибору типу дозволу на перевезення. Таке собі вигадали росіяни, скаржиться він. З тих пір польська адреса вантажовідправника стала немов неповносправна.

Цікаво й інше. Нібито Білорусь та РФ мають спільний митний простір. Тож коли машина пройшла через польсько-білоруський кордон, далі теоретично могла б вільно рухатися аж до Чукотки. Але ні! На практиці усе інакше.

Інший анонімний перевізник розповів, що неможливо зрозуміти порядок дій, коли вантажовідправником є, наприклад, італійська компанія, яка скористалася своїм складом у Польщі. Завжди потрібно готувати одразу два комплекти документів. Перший свідчить про італійське походження товару, другий, про польську адресу. Ніколи не можна передбачити, який з них «сподобається» російським чиновникам. 

Звісно, така ситуація призводить до величезних «неформальних» затрат та купи згаяного часу. Та понад усе перевізники обурюються тим, що після початку дії пакету мобільності на території ЄС на них накладають купу додаткових зобов’язань, які, схоже, не стосуються перевізників з-поза меж Євросоюзу. Отже, виходить, що польська фура буде під тиском і в себе удома, і в Росії, а російська вільно їздитиме і там, і тут.