До чого приведе обмеження сross-border e-commerce

0
1843
Після анонсування ініціативи АПІТУ (Асоціації підприємств інформаційних технологій Украини) щодо внесення змін до Митного та Податкового кодексів України, якими буде знижено граничну ціну міжнародних відправлень, які не підлягають оподаткуванню, з 150 до 22 євро, в офлайн та онлайн середовищі почалося бурхливе обговорення. Подібні законодавчі кроки можуть вбити значну частину задіяних у cross-border торгівлі інтернет-магазинів та негативно вплинути на розвиток поштово-логістичних компанії. Про загрози, які несе в собі дана ініціатива та про наслідки іі введення найкраще написав на своїй сторінці у Фейсбуці Ян Ружичка, експерт сross-border e-commerce. Ось його думка.

Як вплине зниження граничної межі, для неоподатковуваних товарів в міжнародних відправленнях, на ринок e-commerce України?

ЧАСТИНА I

Як вплине зниження граничної межі для неоподатковуваних товарів в міжнародних відправленнях на ринок e-commerce України? На скільки міжнародні поштові відправлення зв'язані з тіньовим імпортом?

Звичайно, кількість відправлень з товарами із закордонних інтернет-магазинів різко впаде.

Є декілька видів закордонних інтернет-магазинів:

1. Є закордонні інтернет-магазини, які мають представництво в Україні. Наймають в Україні співробітників (для управління, маркетингу, клієнтської підтримки). Пропонують українським покупцям хороший сервіс (іноді кращий, ніж локальні інтернет-магазини). Інвестують в просування на українському ринку, та оплачують гроші українським майданчикам або іншим ресурсам для реклами (що приносить гроші в українську економіку). Ці магазини працюють повністю офіційно і легально, в порівнянні з великою кількістю різних локальних інтернет-магазинів, які продають нелегально ввезену продукцію на територію України. Цим я хочу показати, що такі магазини працюють повністю офіційно, вкладають гроші в розвиток бізнесу, дають роботу українським співробітникам та приносять гроші Україні. Стартап такого інтернет-магазину обходиться в зовсім немаленькі суми. Як правило, ці магазини мають досить високу середню вартість покупки. В таких магазинах не зовсім вигідно купувати товар для перепродажу, тому вони не можуть бути джерелом тіньового імпорту в Україну.

2. Є закордонні інтернет-магазини, які пропонують доставку в Україну, але не мають у нас представництва, а продаж в Україні для них має невеликий пріоритет. Максимально інвестують в розкрутку, посередництвом Google AdWords або Facebook. В основному, в цих магазинах, український покупець може придбати товар за таку ж ціну, як і покупець даного інтернет-магазину в іншій країні. Перепродавцям замовляти в таких інтернет-магазинах не вигідно.

3. Є майданчики типу Aliexpress, Ebay та інші маркетплейси, котрі являються агрегаторами пропозицій різних продавців, в основному фізичних осіб. Тут дуже великий попит зі сторони покупців, які шукають недорогу продукцію. Середній чек посилок з таких магазинів, як правило, не великий, але їх дуже багато. Особливо покупці замовляють в продавців, які пропонують безкоштовну доставку. Теоретично, в такому випадку ми можемо говорити про тіньовий імпорт, якщо таким імпортом вважаємо покупку і продаж, наприклад, чохлів для мобільних телефонів або підроблених товарів різних брендів з Китаю. Але питання в розмірах цього тіньового імпорту. В порівнянні з класичними каналами надходження контрабанди в Україні – об'єми тіньового імпорту дуже маленькі.

4. Є закордонні магазини, які не пропонують доставку в Україну. Але українські покупці ними користуються посередництвом послуг різних форвардерів та посередників. Тут потрібно розділити цих посередників на тих, що працюють легально і тих, що працюють нелегально.

Прикладом легального сервісу може бути MyMeest компанії Meest Group. Український покупець замовляє товар в закордонному інтернет-магазині, оплачує товар карткою, та як адресу доставки, вказує склад компанії Meest Group в країні цього інтернет-магазину. На складі посилки оформлюють і відправляють легальним шляхом, у вигляді міжнародних поштових відправлень, одержувачу в Україну. Робота цього сервісу не порушує правила розмитнення та законодавство. Таких добросовісних форвардерів в Україні працює більше. За послугами такого сервісу звертаються більш освічені та досвідчені покупці.

Є і недобросовісні компанії, їх можна назвати посередниками в покупках. Ці компанії пропонують викуп будь-якого товару в різних країнах і його послідуючу доставку в Україну. Український покупець, в такому випадку, оплачує посереднику в Україні вартість товару із закордонного магазину (дуже часто такий спосіб оплати на карту, з великою ймовірністю, не зовсім легальний). Посередник викуповує товар в закордонному інтернет-магазині і за цю транзакцію стягує з українського покупця певний відсоток від вартості товару – 10-20%. Посередник перевозить товар в Україну. Для перевезення часто використовує класичні канали тіньового імпорту (за словами одного такого посередника:  «Ми ввозимо товари 2 рази на тиждень вантажівкою»), в Україні товар пакується та відправляється покупцю посилкою по Україні. Покупець, звісно, додатково оплачує вартість доставки в Україну і вартість доставки по Україні. Те, що ці посередники працюють нелегально, можна зрозуміти з умов доставки товарів, які вони пишуть на своїх сайтах.

На мою думку, якщо буде введено обмеження для міжнародних поштових відправлень і знижено граничну межу для неоподатковуваних товарів з 150 євро до 22 євро, це вплине на ринок слідуючим чином:

  1. Перший тип інтернет-магазинів буде згортати свою діяльність в Україні. Вартість залучення клієнта для них вже і так зависока, а завдяки різкому зниженню попиту українських покупців, для них стане невигідно працювати в Україні. Вони закриють свої представництва і колл-центри в Україні.
  2. Другий тип інтернет-магазинів відчує спад кількості покупок, але продовжуватиме пропонувати доставку в Україну, так як вони не інвестують у просування на українському ринку.
  3. Третій тип відчує великий ріст запитів на зміну декларованої вартості товару в посилці. Покупці будуть намагатися вплинути на продавців, щоб вони занижували вартість товарів в рахунках, супроводжуючих посилку (особливо в Китаї, це не є проблемою для продавців). Або будуть декларувати посилки як подарунки. Питання в тому, чи буде українська митниця встигати адмініструвати і контролювати всі ці відправлення?
  4. Цікава ситуація виходить у четвертого типу – у форвардерів та посередників. Легально працюючі форвардери відчують різке падіння замовлень та кількості посилок. З іншої сторони, на послуги нелегально працюючих посередників буде підвищений попит і, в результаті, підніметься об’єм тіньового імпорту в Україну.

Оскільки впаде загальна кількість посилок, оператори поштового ринку будуть вимушені підняти вартість посилок, а це, в результаті, зменшить попит на послуги легально працюючих компаній та сервісів, і ще більше імпорту піде в тінь. Також підніметься вартість адміністрування посилок і всі ці затрати, в результаті, ляжуть на плечі покупця.

Який правильний вихід з ситуації?

Україні зараз не потрібно прирівнювати себе до ЄС і обмежувати безмитний поріг для міжнародних поштових відправлень до 22 EUR. ЄС – це великий ринок, який дає покупцям величезні можливості вибору, а продавцям можливості вільного безперешкодного переміщення товарів по всій території ЄС. Якщо вже зовсім прирівнювати себе до ЄС, то в Митному кодексі потрібно визначити термін «третя країна», як країна, яка не є державою, членом ЄС. Залишити незначиму вартість товарів у міжнародних поштових відправленнях в сумі 150 євро. Вводити ці обмеження лише для третіх країн. Звичайно вийде нерівнозначна ситуація. Посилки з ЄС в Україну не будуть рахуватися, як посилки з третіх країн, а посилки з України в ЄС, навпаки, будуть рахуватися посилками з третьої країни. Тому це обмеження має сенс вводити лише тоді, коли ринок України буде гармонізовано з ринком ЄС. Але до цього дуже далеко.

Україні краще спиратися на досвід США, які замість зниження граничної межі для неоподатковуваних посилок, збільшили цю межу з 200 USD до 800 USD. Який був привід зробити такий крок, якщо США потрібно більше захищати внутрішній ринок, ніж, наприклад, Україні? Митна та податкова адміністрація США порахували витрати на адміністрування посилок з товарами вартістю більше ліміту 200 USD. Дійшли до висновку, що витратна частина бюджету в цьому випадку перевищує дохідну частину бюджету, і підвищенням ліміту вони просто зекономлять гроші. Наступними аргументами підвищення ліміту в США є, наприклад, спрощення ведення підприємницької діяльності, прискорення введення нових товарів на ринок, зменшення бар’єрів для фізичних лиць – покупців, здешевлення вартості доставки посилок, прискорення терміну доставки товарів із закордонних інтернет-магазинів. Чому б Україні не звернути увагу на досвід США?

Іноді ринок здатний вирішити економічні питання краще та ефективніше, ніж обмеження зі сторони держави. Замість зниження граничної межі для неоподатковуваних товарів, можливо, потрібно підвищити цю граничну межу? В Україні було 100 євро, потім стало 300 євро, ще пізніше – 150 євро. Аналізував хтось зі сторони держави ефект від цих змін?

Можливо слід зробити ринок більш вільним і не вводити лише обмеження. Нехай покупець сам обирає, де здійснити покупку. Локальні магазини мають більше переваг, ніж закордонні, особливо в послугах для покупців. Мають більше можливостей залучити клієнта, і вартість залучення клієнта у них менша, ніж у закордонних інтернет-магазинів. Можуть запропонувати покупцю швидку, безкоштовну доставку та швидкий обмін товару. Якщо ці послуги будуть на рівні і ціна товару не буде завищеною, люди будуть більше купувати у них, ніж закордоном. Не потрібно монополізувати ринок і заганяти покупця в глухий кут. Покупець завжди буде шукати можливості, де купити вигідніше і тіньовий імпорт знайде собі нові шляхи в Україну.
 

ЧАСТИНА II

Мені було надано для ознайомлення законопроект, який передбачає внесення змін до Митного Кодексу України, а саме: зниження граничної межі неоподаткованих товарів в міжнародних поштових відправленнях з 150 EUR до 22 EUR.

Обґрунтування законопроекту автор надає в пояснювальній записці до нього. Додатково я ознайомився з листом заступнику Міністра фінансів України від Асоціація підприємств інформаційних технологій України - АПІТУ, щодо подолання тіньового імпорту, в якому наводяться додаткові аргументи.

https://apitu2.files.wordpress.com/…/142_d0bbd0b8d181d182_d…

Як головну мету запровадження цих змін, автор законопроекту наводить три пункти:

  1. Збільшення надходжень платежів до державного бюджету;
  2. Перекриття каналів тіньового імпорту товарів в Україну та стимуляція добросовісних імпортерів;
  3. Наближення українського законодавства до законодавства Європейського Союзу.

Розберемося детальніше:

1. Збільшення надходжень платежів до державного бюджету
В обґрунтування необхідності прийняття закону автор зазначає, що в 2015 році кількість неоподаткованих міжнародних поштових та експрес-відправлень (вартістю до 150 EUR) склала 19283777 (за інформацією DFS).
В пояснювальній записці автор законопроекту вказує, що за попередніми розрахунками, при знижені граничної межі неоподаткованих товарів в міжнародних поштових відправленнях, з 150 до 22 євро, прибуткова частина бюджету збільшиться щонайменше на 4,7 млрд. грн. Автор не показує алгоритму розрахунку. Цифра 4,7 млрд. грн., особливо для DFS, виглядає дуже привабливо, проте вона є популістською, а не обґрунтованою.

Якщо буде прийнято такий закон та буде обмежена вартість неоподаткованих товарів в міжнародних поштових відправленнях з 150 євро до 22 євро, кількість вхідних відправлень в Україну різко знизиться, як наприклад в Білорусії. Мова йде про зменшення кількості вхідних посилок з товарами, вартістю до 150 євро, мінімум в половину.

Тут є можливість зробити дуже простий прорахунок. Враховуючи приблизну кількість посилок 10.000.000, середня вартість товарів однієї посилки – 60 євро (зазначену цифру вказую, спираючись на власну практику), відтак з однієї посилки отримаємо ПДВ в сумі 7,6 євро (алгоритм розрахунку: 60-22=38, з 38 євро 20 відсотків ПДВ). При кількості посилок 10.000.000 отримуємо 76 млн. євро ПДВ, що дорівнює приблизно 2,1 млрд. грн.) Тобто ніяк не може вийти 4,7 млрд. грн.

Проте ми маємо враховувати також витрати, пов’язані з адмініструванням оподаткування міжнародних поштових відправлень. Ці витрати держави, автор законопроекту не зазначає.

Маємо змогу подивитись досвід США. 10.03.2016 року вступив в силу закон Tariff Act of 1930, яким була підвищена гранична межа для неоподаткованих товарів у міжнародних поштових відправленнях з 200 доларів США до 800 доларів США. Це вперше за 23 роки, коли в США змінилась гранична межа. Адміністрація США від цього кроку очікує: економію держави на адміністрування податків, більш швидке введення нових товарів на ринок, прискорення доставки посилок, збільшення ефективності ведення підприємницької діяльності, спрощення ввезення, усунення перепон для громадян та компаній. В тому числі, в США виробляється практично весь асортимент товарів та є набагато більше вітчизняних виробників ніж в Україні. Виявляється США повинні більше захищати внутрішній ринок. Але після тривалих міркувань та реальних розрахунків, адміністрація США прийшла до висновку, що більше користі принесе підняття безмитного ліміту, ніж його обмеження. Вважаю що Україні слід брати з цього приклад.

Існує багато інших способів, як збільшити прибуткову частину бюджету. Перед тим як знизити граничну межу для неоподаткованих товарів в міжнародних торгових відправленнях, необхідно ретельно вивчити питання та все добре розрахувати. Інакше, як наслідок, може трапитись, що дані зміни збільшать витратну частину бюджету замість прибуткової.

При знижені граничної межі неоподаткованих товарів міжнародних торгових відправлень з 150 до 22 євро, реальний ефект збільшення прибуткової частини державного бюджету буде мінімальний та не виправдає очікувань автора законопроекту.

2. Перекриття каналу тіньового імпорту товарних партій та стимулювання добросовісних імпортерів
В Україні, в даний час, продається велика кількість контрабандних товарів. Автор законопроекту чомусь стверджує, що основна частина контрабандних товарів надходила в Україну через міжнародні поштові відправлення.

Асоціація підприємств інформаційних технологій України оцінює недоотримані в державний бюджет податкові платежі в суму від 50 до 120 млрд. грн. щорічно. Навіть якщо було б знижено безмитний ліміт з 150 євро до 22 євро, ми б мали повний об’єм посилок – 19 238 777, було б нараховано ПДВ при середній вартості посилки 150 євро (а це не реально, проте є інформативно для розрахунків) і ми б отримали 14,7 млрд. ПДВ. Такий відсоток абсолютно нереальний, проте він показує, що основна частина тіньового імпорту не в посилках.

Для більшості асортименту товарів, продавцям зовсім не вигідно замовляти їх за допомогою поштових відправлень. Є обмеження вартості – 150 євро, є обмеження по розмірам, вазі, що досить сильно впливає на ціну доставки. Цей спосіб тіньового бізнесу може бути вигідний лише для невеликих за габаритами, легких товарів, та для дрібних продавців, які продають товар за допомогою різних торговельних майданчиків, наприклад таких як OLX. Об’єм таких продажів занадто маленький.

Більше користі матиме перекриття каналів тіньового імпорту. В звичайних магазинах і в Інтернеті бачимо велику кількість нелегально ввезених в Україну товарів. Дуже легко можна обмежити вартість неоподаткованих товарів в міжнародних поштових відправленнях але, як наслідок, збільшимо кількість контрафактної продукції в звичайних магазинах та Інтернеті. Ті люди, які замовляють товари для особистого використання за кордоном, будуть їх купувати в місцевих продавців. Але джерелом цих товарів все одно буде тіньовий ввіз в Україну, в результаті він лише збільшиться. В Інтернеті, в даний час, існує велика кількість локальних українських інтернет-магазинів, які явно продають імпортну продукцію, що має тіньове походження (особливо парфумерна продукція, продукти харчування, засоби для прибирання та особистої гігієни). Ці інтернет-магазини не показують ні власника, ні контакти (тоді, як згідно з законодавством про електронну комерцію, вони зобов’язані ці данні вказувати). Також існує велика кількість магазинів, в яких можна придбати товари, що були нелегально ввезені в Україну.

Особливо це продукти харчування, на яких відсутні ярлики українською мовою. Практичним прикладом може бути моя розмова з представником одного магазину, в якому продаються продукти харчування з Німеччини. Він розповів мені, що 3 рази на тиждень привозить товар з Німеччини в Україну вантажівкою... Коли я намагався попередити різного роду державні установи та показував їм один конкретний інтернет-магазин з підробками парфумів (нелегально ввезеними до України), виявилось що відсутні будь-які державні інструменти, за допомогою яких, можна припинити діяльність такого магазину. У всіх цих випадках мова йде про магазини, які нелегально ввозять товари на територію України великими партіями, а не посилками. На кордоні для цього існує ціла система. Якщо ми обмежимо громадян України в товарах з-за кордону (а зниження безмитного ліміту з 150 євро до 22 євро – це суттєве обмеження), вони шукатимуть дану продукцію там де вигідніше, як наслідок, магазинів з контрабандною продукцією з’явиться ще більше.

Розумію, що добросовісні імпортери бачать в міжнародних поштових відправленнях конкурента. Імпортер, який повинен сплатити ПДВ, мито та інші платежі, привозить продукцію великими партіями. На мою думку, добросовісним імпортерам в Україні, не можна розглядати закордонні магазини в ролі конкурентів. В них зовсім інша система та цільова аудиторія. Імпортер, який привозить товар у великому обсязі, досягає більш вигідної ціни за доставку ніж закордонний інтернет-магазин, який відправляє товар поодинокими посилками. Імпортер, якщо в нього грамотно побудована структура продажу, має велику перевагу – товар можна придбати зараз. Не потрібно чекати декілька днів, доки прийде посилка із закордону. Якщо пропонувати гарний сервіс та мати невисокі націнки, то в покупця не буде приводу купувати товар за кордоном.

Варто також замислитись, чому люди в Україні купують товар із закордону?

  • Цей товар в Україні відсутній. Зазначений факт зустрічається досить часто, так як в українських імпортерів та дистриб’юторів відсутній такий великий асортимент, як в закордонних інтернет-магазинах. Якщо даний товар можна придбати лише за кордоном, чому необхідно обмежувати покупця?
  • Вказаний товар за кордоном значно дешевший ніж в Україні. Дуже часто в Україні зустрічається занадто велика, не виправдана націнка на деякі групи товарів. Наприклад, якщо спортивна куртка коштує в Чехії 1500 гривень, чому та сама куртка в українському магазині коштує 3200 гривень? В сьогоднішній економічній ситуації, український покупець шукає альтернатив та купує за кордоном.
  • В закордонному інтернет-магазині український покупець отримує кращий сервіс. Це стосується якості самих товарів, впевненості в оригінальності продукції та, наприклад, можливості повернення товарів чи повернення грошей. В листі, який APITU відправив заступнику міністра фінансів України Є.В. Капінісу, пропонується введення реєстрації розрахункових операцій під час торгівлі товарами ІТ та споживчої електроніки. Але в наступному пункті пропонується обмеження безмитного ліміту з 150 до 22 євро для всіх міжнародних поштових відправлень, незалежно від товарної групи. Якщо APITU захищає компанії-імпортери ІТ-товарів та споживчої електроніки, чому тоді пропонують обмежити, наприклад, такий сегмент як: взуття, одяг, постільну білизну? Чому не запропонувати введення реєстрації розрахункових операцій для всіх товарних груп, так як це зроблено, наприклад, в Чехії? Все це виглядає як лобіювання інтересів, а не турбота про збільшення прибуткової частини бюджету. Конкретно імпортерів можливо стимулювати перекриттям реальних каналів тіньового імпорту, безпосередньо, на кордоні, спрощенням процесів розмитнення товарних партій, зменшенням кількості необхідних дозвільних документів та посиленням контролю українських звичайних та інтернет-магазинів, які продають контрабандну продукцію.

Зниження граничної межі неоподаткованих товарів, які ввозяться до України в міжнародних поштових та експрес відправленнях, з 150 до 22 євро, не буде стимулювати добросовісних імпортерів.

3. Наближення українського законодавства до законодавства Європейського Союзу
Автор законопроекту, в пояснювальній записці, посилається на низку Директив і Регламент ЄС, а однією з цілей введення даного акту – є наближення українського законодавства до Acquis communautaire Європейського Союзу. Acquis communautaire на практиці означає сукупність всіх правових норм і законів ЄС. Якщо саме цього хотів автор, зазначене питання необхідно розглядати більш комплексно, а не відокремлено від контексту.

Автор законопроекту посилається на різні норми ЄС, особливо Регламент 1186/2009 і Директиву Ради ЄС 2007/74. Якщо вже імплементувати в чинне українське законодавство законодавчі акти ЄС, необхідно їх імплементувати комплексно, а не частково, як це може бути комусь вигідно.

Перш за все, Директива Ради ЄС 2006/112, в статті 30, визначає термін «ввезення товару» як вхід товару на територію Суспільства. Це означає ввезення товару на територію Європейського Союзу з країн, які не є членами Європейського Союзу. З цим терміном і його визначенням далі працюють всі інші Регламенти та Директиви, наприклад Директива Ради 2009/132, яку автор законопроекту згадує в пояснювальній записці.

Так само Директива 2007/74/ЄС, в статті 3 абзац 1, визначає «третю країну» як країну, яка не є членом Європейського Союзу. Всі обмеження ввезення і граничні межі вартості товарів, в міжнародних поштових відправленнях, стосуються лише відправлень з третіх держав в держави ЄС. Автор законопроекту зовсім забув використати термін «третя країна». Якщо хочемо імплементувати Регламент 1186/2009 і Директиву Ради ЄС 2007/74 в чинне українське законодавство, тоді необхідно визначити і використати термін «третя країна». Правильно було б використовувати таке визначення терміну «третя країна», як в Директиві 2007/74/ЄС – це країна, яка не є державою, членом ЄС.

В Регламенті ЄС 1186/2009, в статті 23 абзац 1, зазначається, що від ввізного мита звільняються посилки з товарами незначної вартості, відправлені з третіх країн отримувачам, які перебувають в країнах членах ЄС. Абзац 2 статті 23, визначає незначну вартість товару, як вартість товару, що не перевищує 150 євро.

Автор законопроекту в пояснювальній записці аргументу Директивою Ради 2009/132, цитую:

«Зокрема, Директивою Ради Європи 2009/132/EC від 19.10.2009, передбачається, що ПДВ стягується, якщо вартість товару перевищує поріг від €10 до €22 (залежно від законодавства конкретної країни)».

Проте в Директиві Ради 2009/132 інше формулювання (статті 23), а саме:

«Від ПДВ звільняється ввіз товарів, вартість яких не вище 10 EUR. Країни члени ЄС можуть звільнити від ПДВ ввіз товарів, вартість яких вище 10 EUR, але не вище 22 EUR.»

Це означає, що формулювання однієї з Директив насправді інше, ніж пише автор законопроекту. Залишається питання, наскільки уважно і точно вивчав автор законопроекту юридичні документи ЄС, які він вказує як аргументи в пояснювальній записці.

Строк імплементації Регламенту Ради ЄС № 1186/2009, передбачений Додатком XV до Угоди про асоціацію між Україною та ЕС, – протягом 3 років з дати набрання чинності Угоди про асоціацію між Україною та ЕС. Також цей термін передбачено в Плані імплементації Регламенту Ради ЄС № 1186/2009. План імплементації передбачає імплементацію всього Регламенту Ради ЄС 1186/2009, а не його частини, так як пропонує автор законопроекту.

Також слід поміркувати над тим, що таке ЄС і які можливості має споживач на ринку. На території ЄС виробляються практично всі товари. Споживач має великі можливості вибору, а на ринку існує реальна конкуренція великої кількості суб’єктів підприємницької діяльності. Саме тому ЄС захищає своїх внутрішніх виробників. В Україні немає такої кількості виробників, а більша частина товарів не виробляється зовсім, або товари українського виробництва за якістю і ціною не є конкурентноздатними по відношенню до товарів закордонних виробників. Так само націнки українських імпортерів та дистриб’юторів занадто великі. Обмеження українських покупців, зниженням граничної межі для неоподаткованих товарів, в міжнародних поштових відправленнях, сприяє збільшенню монополії на українському ринку і знизить можливості вибору для українських покупців.

Висновки:

Даний законопроект не наблизить українське законодавство до законодавства ЄС, не забезпечить перекриття тіньових каналів імпорту товарів в Україну і не збільшить надходження до державного бюджету України так, як вказує автор законопроекту в пояснювальній записці.

Автор законопроекту мусить більш детально показати алгоритм розрахунків, за допомогою яких він отримав цифри, які вказує в пояснювальній записці.

Мені не зрозуміло, чому Асоціація підприємств інформаційних технологій України, в своїх аргументах на користь зниження граничної межі неоподаткованих товарів в міжнародних поштових відправленнях з 150 до 22 євро, завжди вказує на такі товарні групи як: взуття, одяг, їжа, меблі, косметика. Чому профільна Асоціація одного товарного сегменту пропонує обмежити українських громадян у всіх товарних групах? Трохи віддає лобізмом та монополізацією.

Якщо вже Україна прийняла план імплементації Регламенту Ради ЄС 1186/2009, необхідно імплементувати його зміст в повному обсязі, а не частинами, які є вигідними лише для одного сегменту ринку.

Добросовісний імпортер, який легально ввозить свій товар на територію України, пропонує своїм покупцям якісний сервіс і не встановлює на товар необґрунтовані націнки, не повинен боятися таких конкурентів, як закордонні інтернет-магазини. В нього є більше переваг для покупців, ніж у закордонного інтернет-магазину, якщо звісно імпортер здатен ці переваги правильно використовувати. Даний законопроект у тому вигляді, в якому його написав автор, не буде стимулювати добросовісних імпортерів, оскільки міжнародні поштові відправлення не є головними каналами для тіньового імпорту товарів в Україну.
 

https://www.facebook.com/jan.ruzicka.14

 

Теги: 
Другие публикации автора: