Валерій Баранівський: війна докорінно змінила «Бергер Карго»
У пам’яті Валерія ще свіжі спогади про березень 2022 року, коли перед багатьма українськими бізнесами постало нагальне завдання релокації у біль-менш безпечні регіони. Фактично – про евакуацію, яка б дозволила хоч якось продовжити роботу та не потрапити в лапи окупантів. Хтось перевозив свої підприємства одразу за кордон, а компанія «Бергер Карго», діяльність якої на момент повномасштабного вторгнення РФ зосереджувалася на Київщині, терміново шукала для своїх клієнтів складські приміщення десь біля Чернівців та Львова.
І це був справжній квест, пригадує Валерій Баранівський. Вільні складські, офісні чи виробничі площі на заході України раптом стали жахливим дефіцитом. Певно, це розплата за ту економічну політику до війни, яка передбачала пріоритетний розвиток комерційної нерухомості у столичному регіоні, саме там, де навесні минулого року частина території була окупована, а частина потрапила у зону бойових дій чи прифронтову смугу.
Тож пошук місця, куди можна перевезти свій бізнес, також став великим випробуванням. Валерій пригадує, як йому одразу запропонували «непоганий склад», який насправді виявився старим закинутим корівником з територією, порослою двометровими будяками… При цьому ціна була надто висока навіть якби тут дійсно був якісний склад з усією інфраструктурою.
Зрештою, проблему місця, куди можна переїхати, вдалося вирішити.
«Нам дуже пощастило за допомогою друзів знайти достатньо якісне, але трохи недобудоване приміщення на Львівщині. На щастя, до складського комплексу входив невеликий готель на 8 номерів. Як же ж він нам допоміг!», – згадує Валерій Баранівський.
Якщо з ремонтом питання вдалося швидко владнати, то з технікою – і офісною, і складською, – була катастрофа. І знову допомогли партнерські стосунки.
У такий важкий момент підприємці – і клієнти, і постачальники, – допомагали одне одному, ділилися інформацією, при потребі надавали обладнання. Усі розуміли, що мають переформатувати роботу під нові умови.
Приміщення – далеко не єдина проблема першого місяця війни. Адже одночасно з пошуком і облаштуванням нових локацій на заході країни, потрібно було підтримувати роботу основного складського комплексу у Великій Олександрівці (Київщина), яка опинилася за кілька кілометрів від лінії фронту. Навіть під обстрілами логістичний оператор ні на день не припинив свою роботу! Виникали складнощі з персоналом. Хтось з працівників пішов воювати, хтось опинився в евакуації, а хтось – навіть в окупації. Раптом з’ясувалося, що немає доступного транспорту, а тарифи на ті автоперевезення, які пропонували, часом були вищі будь-яких розумних меж. Утім, робота не припинялася ні на годину.
«Українська логістика за останній рік дуже змінилася, – пояснює Валерій Баранівський. – І я хочу висловити величезну пошану тим людям, які на першому етапі не допустили колапсу у галузі. Але щойно минув перший шок, ми зрозуміли, що нам доведеться тепер працювати по-іншому. Адже були вже інші шляхи постачання, інші схеми розподілу тощо. Це також стало тим важким завданням, виконати яке ми змогли якнайкраще. Всі пам’ятають, наприклад, як «Нова пошта», яка, здається, чи не найбільше постраждала у перші місяці війни, не лише вижила, але й успішно продовжила відкривати нові відділення, розширювати та поглиблювати свій бізнес. Такі приклади надихають, і ми на своєму рівні намагаємося наслідувати таку незламність та оптимізм.
Я також уважно спостерігав за тим, як працюють мої партнери та колеги по ринку. Навіть ті, у кого були розбомблені склади, швидко відновлювали роботу. Відчувалося, що більшість з них відповідально ставляться не лише до свого бізнесу, але й до своїх клієнтів, робота яких залежить від логістичних послуг. Неприємні винятки, звичайно, також були. Але це були саме винятки, а не системне явище».
Воєнний досвід знадобиться навіть після перемоги
Вочевидь, адаптація до роботи під час воєнного стану дозволяє логістичним компаніям отримати безцінний досвід, який залишиться корисним навіть у мирний час після нашої перемоги. У цьому абсолютно впевнений Валерій Баранівський. «Мабуть, у природі не існує такого стимулу, який примусив би нас повернутися до того режиму роботи, у якому вітчизняна логістика існувала станом до 2022 року», – стверджує він.
Справді, усі ми мріємо про те недалеке майбутнє, коли уся Україна перетвориться на гігантський будівельний майданчик, з якого постане сучасна інфраструктура та принципово нова європейська економіка. Логістичної галузі це стосується якнайбільше, адже у перший рік повномасштабної війни ворог знищив багато сотень тисяч квадратних метрів складів. Проте уже зараз зрозуміло, що навіть в умовах війни логісти зуміли напрацювати чимало корисних рішень.
Наприклад, після блокування українських морських портів дуже швидко були відпрацьовані нові маршрути постачання через кордони з країнами ЄС. Виявилося, що деякі з них навіть зручніші та дешевші, ніж традиційні довоєнні. На думку Валерія, навряд чи усі ті склади, які тепер на заході України використовують релоковані з інших регіонів компанії, продовжать працювати у нинішньому інтенсивному режимі. Але значна частина з них таки буде використана у нових ланцюгах постачання, бо це у багатьох випадках зручніше, дешевше та швидше.
Під час війни виявилося, що українські компанії раніше недооцінювали польський напрямок співпраці. А тепер, і Валерій, і багато його колег вважають, що обов’язково треба мати свої склади не тільки десь біля Львова, але й власні представництва з логістичними об’єктами у самій Польщі. З’ясувалося також, що возити побутову техніку набагато зручніше з Туреччини суходолом через Чернівці, де раніше логістика майже не розвивалася. Скоріш за все, цей шлях залишиться актуальним навіть після повного розблокування морських портів.
Ще один важливий урок війни – це потреба у дублюванні усіх систем життєзабезпечення підприємства. За словами Валерія Баранівського, від цього наші компанії, мабуть, вже ніколи не відмовляться. Адже мати виробничу та логістичну інфраструктуру, яка працює незалежно від будь яких зовнішніх впливів – це чудово!
«Зараз, коли ми обираємо новий об’єкт для оренди, то дивимося не лише на якість приміщення, вдале розташування, можливість використовувати сучасне обладнання і таке інше, – пояснює Валерій. – Тепер наявність автономного електрогенератора достатньої потужності – обов’язково, альтернативний зв’язок для надійного Інтернету та телефонії – обов’язково. На одному з моїх складських об’єктів, як виявилося, була стара свердловина, з якої можна було у разі потреби брати воду. У 2021 році я б на таке навіть уваги не звертав, але тепер це для мене додаткова важлива опція, від якої краще не відмовлятися».
Проте найбільші зміни відбуваються у стосунках між людьми. Це стосується як персоналу самих компаній, так і взаємодії з бізнес-партнерами. За словами Валерія Баранівського, від початку війни змогли вистояти саме ті компанії, які й раніше приділяли цьому достатню увагу. Адже були й такі, що після перших сирен повітряної тривоги зачинили двері та кудись зникли, залишивши напризволяще і своїх клієнтів, і працівників. Де вони тепер? Чи буде у них шанс відновитися після перемоги? Чи забудуть люди те, як їх підвели ці «ефективні менеджери»?
«Бергер Карго» навіть у найскрутніший момент продовжував обслуговувати клієнтів та забезпечував своїх працівників роботою. В результаті, після перенесення основних логістичних потоків на захід країни виявилося, що клієнтів у компанії не поменшало. Багато з тих, хто не вивіз бізнес за межі держави та також переїхав у західні області, користуються складськими послугами «Бергера» біля Львова та Чернівців. Ті, хто виїхав, після повернення також відновлять співпрацю зі своїм логістичним оператором, впевнений Валерій. Більше того, у перші місяці війни деякі компанії опинилися «покинутими» своїми логістичними провайдерами. І коли вони зверталися до «Бергер Карго», як би важко не було, логістичний оператор не залишав їх напризволяще.
«Це відбувається тому, що ми налаштовані на співпрацю та намагаємося у будь-яких умовах знаходити правильне рішення, – розповідає Валерій. – Наприклад, до війни ми не мали власного транспорту, але вимушені були придбати вантажівки різної тоннажності, щоб надавати послуги своїм клієнтам. Бо мені б совість не дозволила озвучувати ті космічні тарифи, які на початку після вторгнення встановили деякі перевізники».
З персоналом – аналогічна історія. Коли одні підприємці говорять, що на ринку неможливо знайти фахівців, у «Бергера» штат заповнений, і є навіть лист очікування претендентів на різні посади. Справа навіть не у пристойних зарплатах та соцпакетах. Люди впевнені, що роботодавець їх не кине та допоможе у скрутні часи. Наприклад, компанія безкоштовно забезпечила житлом працівників, які переїхали на захід саме у той момент, коли орендувати квартиру у Львові за розумну ціну було майже неможливо.
«Насправді усі мобілізувалися, – підсумовує Валерій Баранівський. – І клієнти, і партнери, і працівники. Не було жодного, хто відвернувся би від іншого, посилаючись на власні проблеми. Ми допомагали одне одному і, сподіваюся, продовжимо підтримувати стосунки на цьому високому рівні у майбутньому. А у повоєнний час буде справжній «вибух» української логістики. У цьому я впевнений».
Бергер Карго – український 3PL-оператор повного циклу https://berger-cargo.com Публікації компанії |
По темі: