Новий Митний кодекс: як зміняться правила гри для бізнесу

Реформа митного регулювання: синхронізація з європейською моделлю

Фахівці PwC Ukraine наголошують: йдеться не про точкове оновлення чинного кодексу 2012 року, а про цілісний новий документ, структурований за логікою Митного кодексу ЄС. Роботу над ним розпочали ще у 2024-му – проєкт розробили фахівці Мінфіну та Держмитслужби за підтримки експертів проєктів технічної допомоги ЄС. Далі – розгляд у Верховній Раді, набуття чинності 1 грудня 2027 року, а вже з 2028-го –поетапне впровадження окремих положень.

Варто сказати, що й цей документ не буде остаточним. Після набуття Україною повноправного членства в ЄС він втратить чинність, а натомість застосовуватиметься Митний кодекс ЄС – як регламент прямої дії, обов’язковий у повному обсязі для всіх держав-членів.

До того ж сам Євросоюз готується до найбільш комплексної реформи митного союзу з моменту його заснування у 1968 році. Європейська Комісія зосередилася на трьох цілях: нове партнерство з бізнесом, розумніший підхід до митних перевірок і сучасні правила для електронної комерції.

Тож українським компаніям варто налаштуватися не на разову адаптацію, а на постійну синхронізацію з європейськими вимогами.

Митні процедури замість режимів: що зміниться в операційній логіці

Найпомітніша новація – заміна звичного поняття «митний режим» на «митну процедуру». На перший погляд, виглядає як суто термінологічна правка. Але це не так. Як зазначили фахівці PwC Ukraine, митна процедура – це цілий набір прав і обов’язків, що виникають у зв’язку з переміщенням товарів залежно від обраної мети їх використання. Саме вона визначає, які митні формальності доведеться виконати, які платежі та коли підлягають сплаті, чи потрібна авторизація і на яких умовах товар може перебувати в Україні. 

Замість 14 чинних митних режимів, до яких в Україні звикли ще з 2012 року, з’являються три види процедур: випуск у вільний обіг, експорт і спеціальні процедури. Останні поділено на чотири групи: транзит (зовнішній і внутрішній), зберігання (митне складування та вільні зони), спеціальне використання (тимчасове ввезення і кінцеве використання) та переробка (внутрішня і зовнішня).

Водночас для багатьох операцій зміни будуть значно глибшими – насамперед через нову логіку авторизацій, обліку та завершення процедур:

• Митні склади. Замість відкритого та закритого типів – публічні склади І, ІІ і ІІІ типів та приватний склад. Різниця між ними в тому, на кого покладаються обов’язки щодо митного складування: на утримувача авторизації, на утримувача процедури або на обох одночасно.
   
• Переробка. Внутрішня та зовнішня, з додатковими підтипами і власною кодифікацією, зокрема для «зворотних» схем, коли спочатку ввозяться продукти переробки, а потім – сировина.
   
• Тимчасове вивезення. Окремої процедури не буде – залежно від мети вивезення операції реалізовуватимуться через експорт, зовнішню переробку, а в окремих випадках – через внутрішній транзит.
   
• Безмитна торгівля. Як окремий режим зникає: аналогічні операції відбуватимуться в межах процедури складування, зокрема через роздрібну торгівлю з митних складів.
   
• Кінцеве використання. Навпаки, з’являється як окрема спеціальна процедура, якої сьогодні в Україні немає.
   
• Реімпорт і реекспорт. Як окремі процедури не виділені. Реімпорт стає одним із випадків завершення зовнішньої переробки, а реекспорт – насамперед інструментом завершення тимчасового ввезення, вільної зони та тимчасового зберігання.
   
• Знищення товарів і відмова на користь держави. Теж перестають бути окремими режимами: знищення віднесено до операцій переробки, а відмова від товарів можлива в межах кінцевого використання та митного складування.

Змінюється також акцент у контролі. Проєкт Митного кодексу помітно посилює роль пост-митного контролю: перевірки дедалі більше зміщуються з кордону на етап після випуску товарів, коли митниця аналізує документи, облік і фактичні операції компанії. Саме так це  працює в ЄС – тому вимоги до внутрішніх процедур, документообігу та збереження підтверджуючих документів для бізнесу стають критичними.

Авторизації та гарантії: новий рівень відповідальності бізнесу

Практично всі спеціальні процедури потребуватимуть авторизацій. Саме по собі це не новина, а от деталей змінюється чимало. Наскрізним правилом стає надання гарантій – зокрема гарантування потенційного митного боргу, тобто теоретичної суми платежів, яка може виникнути за певних умов. Крім того, заявник має бути зареєстрований в Україні, забезпечувати належне здійснення операцій та контролювати, щоб серед товарів і контрагентів не було санкційних.

Строки надання авторизацій залежать від того, як саме подано заяву. За загальним правилом митниця має до 10 днів на перевірку прийнятності заяви та до 30 днів на рішення. Якщо ж перевіряються економічні умови – тобто чи не зашкодить авторизація суттєвим інтересам українських виробників, – строк може розтягнутися до року. Щоправда, лякатися цього не варто: протягом перших 1095 днів після набрання кодексом чинності положення про економічні умови не застосовується. А якщо роль заяви виконує митна декларація, доповнена додатковими даними, все відбувається значно швидше: перевірка – до 4 годин після прийняття декларації, рішення – до 2 робочих днів.

Максимальний строк дії авторизації – 5 років, а для так званих чутливих товарів (їх перелік визначатиме Кабмін) – 3 роки. Строк дії авторизації можна продовжити за заявою, а у випадку форс-мажору чи непередбачуваних обставин – навіть після його спливу.

З’являється й можливість отримати авторизацію зі зворотною дією в часі – щоправда, за низки умов: має бути обґрунтована економічна потреба, достовірна інформація в заяві, налагоджений облік, а таку авторизацію не можна було отримувати протягом попередніх трьох років. На експлуатацію митного складу це правило не поширюється.

Практичні спрощення: які можливості отримає бізнес

Реформа – це не лише про нові вимоги. Проєкт кодексу запроваджує сучасні спрощення та розширює можливості для бізнесу, і ось найпомітніші з них.

• Знижки та коригування митної вартості. Митні платежі можна буде розраховувати виходячи з реальної ціни поставки – наприклад, після виявлення браку та надання знижки. Обов’язкова умова – документальне підтвердження.
   
• Зведена декларація ввезення. Її можна формувати з кількох наборів даних, які подають різні учасники ланцюга постачання – перевізник, експедитор, імпортер. Кожен відповідає лише за точність власної частини інформації, а не за всю декларацію.
   
• Цифрові гарантії. Гарантії адмініструватимуться через електронні системи: митниця відстежуватиме їх надання, використання, залишок і вивільнення, а також контролюватиме фінансову надійність гарантів.
   
• Право бути почутим. Перед прийняттям рішення, що погіршує становище компанії, митниця має повідомити про наміри, пояснити підстави та дати можливість надати заперечення чи додаткові документи – зокрема щодо заявленої митної вартості.
   
• Зупинення рішення на час спору. Рішення, яке спричиняє виникнення митного боргу, можна зупинити – за умови надання гарантії на суму боргу.
   
• Цифрове середовище. «Єдине вікно» стає ключовим обов’язковим каналом взаємодії бізнесу з митницею, а єдина автоматизована інформаційна система митних органів об’єднає електронні системи для митних формальностей та обміну даними з державними реєстрами.

Тимчасове ввезення: строки, звільнення та ризики митного боргу

Тимчасове ввезення у проєкті Кодексу – це спеціальна процедура для ввезення іноземних товарів із заздалегідь визначеною метою. На практиці йдеться про обладнання для строкових проєктів, товари для тестування, виставкові зразки, професійне обладнання, транспортні засоби – усе, що використовується в Україні обмежений час. Для вільного обігу такі товари не призначені: після завершення строку вони мають бути реекспортовані або поміщені під іншу допустиму процедуру. Змінювати їх не можна – крім звичайного зносу, – митний орган обов’язково повинен мати можливість їх ідентифікувати, а утримувачем процедури за загальним правилом є особа, не зареєстрована в Україні, якщо кодекс не передбачає винятків.

Головна перевага процедури – повне або часткове звільнення від митних платежів. Але повне звільнення не є автоматичним. Воно застосовується лише до визначених категорій: піддонів, контейнерів, транспортних засобів, професійного обладнання, зразків, товарів для виставок, обладнання для випробувань, медичного обладнання, товарів для допомоги у разі стихійного лиха.
Для кожної категорії встановлені свої умови – хто є власником товару, хто має право його ввозити, для чого він використовується, чи нанесене потрібне маркування, чи належно ведеться облік.

Якщо умови не виконуються, діє часткове звільнення: 3% від суми митних платежів за кожен повний або неповний календарний місяць перебування товарів під процедурою, але не більше повної суми, яка була б сплачена при випуску у вільний обіг. До товарів, що мають бути повністю використані або спожиті в Україні, часткове звільнення не застосовується взагалі.

Окрема історія – строки. Митний орган визначатиме строк, достатній для заявленої мети, але для однієї мети та одного утримувача процедури він не перевищить 24 місяці. Якщо ж товар використовується з різними цілями та під відповідальністю різних утримувачів, загальна тривалість перебування під процедурою обмежена 10 роками. Для окремих категорій діють спеціальні строки: залізничний транспорт, контейнери та обладнання до них – 12 місяців, морський і внутрішній водний транспорт приватного використання – 18, товари для випробувань і замінні засоби виробництва – 6, тварини – не менше 12, товари у контексті військової діяльності – 24 місяці. Комерційні транспортні засоби можуть перебувати в Україні стільки, скільки потрібно для транспортних операцій, а приватні автомобільні – за правилами Стамбульської конвенції. У разі форс-мажору чи непередбачуваних обставин строк можна продовжити ще на 30 днів після його завершення.

І тут варто сказати, що строк тимчасового ввезення – це не просто дата, проставлена у документах. Наскільки він чутливий, добре показує судова практика ЄС, яку проаналізували фахівці PwC Ukraine.

Водночас у тому ж рішенні чітко розмежовано дві ситуації. Перша – коли компанія просить продовження в межах загального 24-місячного строку: доводити нічого не потрібно. Друга – коли йдеться про вихід за межі цього строку: тут підхід значно суворіший, і спеціальні підстави доведеться обґрунтовувати. Інакше навіть невелике прострочення обертається митним боргом і спором із митницею.

У різних країнах ЄС практика може бути неоднаковою, але логіка спільна: митні органи та суди аналізують не лише календарний строк, а й реальний зміст використання товару, добросовісність декларанта та фактичне завершення процедури.
 
У Польщі, наприклад, підхід більш формальний – крім дозволу митниці, тут, як правило, потрібне ще й письмове підтвердження запланованої дати вивезення товарів разом із фінансовим забезпеченням.

Німецька справа R.T. v Hauptzollamt Hamburg показала інший бік питання: порушення умов процедури щодо транспортного засобу, зареєстрованого у третій країні, має не лише митні, а й податкові наслідки, а місце фактичного порушення може стати вирішальним для визначення компетентної юрисдикції.

А італійські суди, розглядаючи справи про яхти під тимчасовим ввезенням, з’ясовували, як правильно завершити або «перезапустити» 18-місячний строк: чи достатньо виходу судна в міжнародні води, чи потрібен захід до порту третьої країни. Спільний знаменник усіх цих кейсів один – критичним є не строк як число, а документальне підтвердження факту реекспорту.

Внутрішня переробка: коли звітність визначає збереження пільги

Внутрішня переробка дозволяє ввозити іноземні товари для операцій переробки без сплати митних платежів і без застосування окремих заходів торговельної політики. Проєкт Кодексу пропонує не просто зберегти цю процедуру, а зробити її більш структурованою: акцент – на авторизації, чіткому визначенні операцій переробки, простежуваності руху товарів і продуктів переробки та документальному підтвердженні того, що процедуру завершено належним чином.

Строк, як і зараз, визначає митний орган в авторизації, але він має враховувати технологічний цикл і логістику. Тобто планувати його потрібно не формально, а виходячи з реального бізнес-процесу.

При цьому завершення самої переробки або реекспорт товарів – ще не кінець історії. Після цього починається 30-денний період на підготовку звіту. За обґрунтованою заявою його можуть продовжити до 60 днів, а у випадку форс-мажору чи непередбачуваних обставин – і на довший час. Митний орган перевіряє звіт невідкладно, але не пізніше третього робочого дня, і приймає рішення протягом 15 днів.

Наскільки дорого може коштувати запізнення зі звітом, показує ще один кейс зі Швеції, який розглядав Суд ЄС. Він добре демонструє, де саме проходить межа між технічною помилкою і порушенням, що призводить до митного боргу.

Чому це важливо для нас? 

Новий Митний кодекс фактично імплементує європейську модель, тож практика Суду ЄС – не просто теоретичний приклад, а підказка щодо того, як норми працюватимуть в Україні. І її логіка зводиться до кількох запитань, на які компанія має бути готова відповісти документами: чи зберігалася мета процедури, чи залишався товар під митним контролем, чи можна його ідентифікувати, чи не було зловживання і чи належно завершено процедуру.

Перехід до нових правил: доля чинних дозволів і авторизацій

Питання, яке цікавить бізнес чи не найбільше: що станеться з дозволами та авторизаціями, отриманими за старими правилами? Безстрокові авторизації залишаються чинними з дня набрання кодексом чинності. Авторизації з визначеним строком діють до його завершення або до завершення операцій із товарами, які вже поміщені під митну процедуру. Заходи митного контролю та митні формальності, розпочаті, але не завершені до цієї дати, доводяться до кінця за старими правилами – те саме стосується і транзитних переміщень, які стартували раніше.

А ось два винятки, на які варто звернути увагу окремо: дозволи на магазини безмитної торгівлі та вільні митні зони втрачають чинність. Тобто працювати за ними далі не вийде – доведеться проходити процес авторизації за новою моделлю.

Натомість з’являється ціла низка авторизацій, яких у чинному кодексі  немає: авторизація уповноваженого експортера, спрощення щодо визначення митної вартості, авторизація на складання підтвердних документів, на регулярне поміщення товарів під процедуру за спрощеною декларацією та на внесення записів в облік декларанта. Водночас звичного спрощення «випуск за місцезнаходженням» окремою авторизацією не передбачено – очікується, що його функції реалізовуватимуться комплексом інших авторизацій.

Залишаються і «воєнні» особливості. До вступу в ЄС та на період воєнного стану зберігаються митні пільги для гуманітарної та міжнародної технічної допомоги, оборонних товарів, обладнання для індустріальних парків, наукового обладнання та окремих інвестиційних проєктів. Діють спеціальні правила для оборонного імпорту – від БПЛА і тепловізорів до засобів РЕБ та обладнання для розмінування, – а також тимчасові правила оподаткування міжнародних поштових і експрес-відправлень.

Правоохоронна функція митниці: посилення контролю та розслідувань

Ще одна показова новела – поява в системі митних органів спеціалізованого правоохоронного підрозділу. Тобто митниця в новій моделі – це вже не лише орган адміністрування процедур і платежів, а й елемент системи захисту економічної безпеки держави. Підрозділ матиме окремий організаційний статус, а його завдання – запобігати, виявляти, припиняти та розслідувати кримінальні правопорушення, віднесені законом до підслідності митних органів, проводити оперативно-розшукові, слідчі й негласні слідчі дії, вести аналітичну роботу, розшукувати осіб, які переховуються від слідства, та взаємодіяти з іноземними й міжнародними органами.

Щоправда, запрацює це не одразу: положення про оперативно-розшукову діяльність і досудове розслідування у справах про контрабанду набирають чинності з 1 грудня 2027 року та вводяться в дію лише після відповідних змін до Кримінального процесуального кодексу. 

Підготовка бізнесу: що варто переглянути до запуску реформи

Головний ризик, на якому наголошують фахівці PwC Ukraine, – потенційні фінансові втрати через помилки під час застосування авторизацій. Порушення строків звітності здатне автоматично призвести до митного боргу, а нецільове використання товарів – до втрати права на пільгу. Додає невизначеності й різний підхід митних органів до тлумачення тих самих виняткових обставин. Тому й рекомендації є досить практичиними: декларувати реальний строк використання товару, планувати операції в межах граничних строків, запровадити внутрішній контроль строків, обліку та відповідальних осіб, завчасно звертатися до митниці по продовження. А якщо строк було пропущено – діяти швидко: оперативно завершити процедуру, підготувати пояснення і продемонструвати добросовісність.

Водночас реформа посилює й саму митницю. Її діяльність дедалі більше ґрунтуватиметься на аналітиці, розслідуваннях, ризик-орієнтованому підході та міжнародній взаємодії. І чимало практичних деталей – від переліку чутливих товарів до вимог щодо облаштування митних складів – стануть зрозумілими лише після ухвалення підзаконних актів.

Оновлена редакція Митного кодексу принесе чимало змін, які, в свою чергу вимагатимуть від бізнесу кардинального перегляду їхніх бізнес-моделей та операційної діяльності. Втім, якщо, незважаючи на стислі терміни, розпочати підготовку вже зараз, можна отримати додаткові конкурентні переваги за нових умов та посилити свої позиції на європейських ринках.

Наступний захід PwC Ukraine заплановано на 13 серпня 2026 року – його присвятять митному представництву за проєктом нового Митного кодексу: розмежуванню відповідальності між бізнесом і митним брокером, «сірим зонам» правозастосування та досвіду ЄС.

Раніше ми писали:  

• Держмитслужба впровадила сервіс штучного інтелекту для допомоги у класифікації товарів за УКТ ЗЕД. Державна митна служба України впровадила новий цифровий сервіс на базі штучного інтелекту, який допомагає визначати код товару згідно з УКТ ЗЕД та обґрунтовувати його класифікацію. Сервіс доступний посадовим особам митниці в Єдиній автоматизованій інформаційній системі, а також суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності через Особистий кабінет на Єдиному державному інформаційному веб-порталі «Єдине вікно для міжнародної торгівлі». 
   
• Відповідно до законодавчих змін: «Рабен Україна» отримала ключові митні авторизації. «Рабен Україна» успішно завершила всі необхідні процедури та отримала ключові митні авторизації відповідно до оновлених вимог Митного кодексу України, підтвердивши свою готовність забезпечувати стабільний і безперебійний митний супровід клієнтів. 
   
• Митне законодавство України знову змінюють. Чого чекати підприємцям? Українські компанії, які провадять зовнішньоекономічну діяльність, знову повинні приготуватися до радикальної зміни митного законодавства. Адже готується нова редакція Митного кодексу України. Віта Мірошниченко,  керівник практики митного регулювання та міжнародної торгівлі PwC в Україні, зазначає, що на цей раз вітчизняну нормативну базу намагаються максимально наблизити до загальноєвропейських регламентів.