Лайфхаки під час війни

Команда KA Group – організатор преміум бізнес-івентів, у мирний час активно розвивала телеканал Life Talk, куди запрошувала відомих бізнесменів, економістів, мислителів. Гості обговорювали стратегії розвитку компаній, перспективи економіки, психологічні аспекти гармонійного існування суспільства, особисті навички лідерів тощо.
     
З початком війни формат зустрічей дещо змінився, з’явився новий проект з символічною назвою «Як ви?». Це перше, про що зараз питають люди, дзвонячи своїм рідним, друзям, колегам. Це те, що хвилює кожного з нас. Регулярні зустрічі в рамках проекту допомагають і тим, хто лишився в тилу, і тим, хто вимушено покинув Батьківщину. Допомагають знайти сили і мету, вистояти, не зневіритися, не впасти у відчай.

Гостею однієї з останніх зустрічей стала Алла Заднепровська, коучиня перших осіб та команд, бізнес-тренерка, консультантка з управління СМС, авторка та ведуча Міжнародної Інтегральної Коучинг Школи, засновниця та директорка МКГ «Жива Справа». Вона дала поради, як зберігати життєстійкість у нинішніх складних умовах, як вести себе керівникам і підлеглим, як втримувати рівновагу і де знаходити сили.

Команда KA Group підготувала основні тези годинної розмови з консультанткою і поширила їх серед своїх підписувачів. Ми також пропонуємо ознайомитися з ними, адже втримання психологічної рівноваги зараз не менш важливе, ніж тримання лінії фронту. 

* * *

Останні події ввели нас знову у стан ненависті. Але так важливо пам’ятати, що ненависть – це руйнівна сила. Окупанти на це, вірогідно, і розраховують – щоб ми руйнували себе зсередини. Та ми не можемо цього зробити, ми не можемо втратити себе.
 
Нам важливо опиратися на себе, на світло, що в нас є. Опирайтесь на любов до своєї землі, на любов до своїх рідних. Нам є кого любити.
 
Нам, тим, хто вижив, важливо БУТИ. Нам важливо жити за десятьох, за двадцятьох… Ми будемо святкувати перемогу. І для того, щоб її святкувати, нам важливо БУТИ.
 
У кожного свій фронт. Я (Алла Заднепровська), наприклад, займаюсь волонтерством. Але не з відчуття жертви чи почуття обов’язку, а тому що можу. І працюю з тих самих причин – в мене є чим ділитися. З відчуття провини чи жертви ділитися нічим.
 
БУТИ – від цієї сили ви зможете сьогодні допомагати і потроху, наскільки виходить, діяти, займатись бізнесом.
 
Важлива формула сьогодні: вірити, але не очікувати.
 
Запам’ятайте: «як раніше» - не буде. Буде по-іншому, і я впевнена, не відразу, але буде краще. Але цей перехід буде незручний, незрозумілий і жорсткий. Але цей перехід важливо проходити, трансформуючись, навчаючись, вірячи та допомагаючи один одному.
 
Люди часто питають, де брати енергію. Насправді, ми знаємо, де брати енергію. Але ключове – залатати «дірки», звідки ця енергія з нас витікає.
 
11 лайфхаків під час війни:

  1. Зробіть фокус на життя (і це ключове). Найголовніше – ЖИТИ. Почуття провини запускає програму на руйнування. Але тоді ворог нас зможе знищити. Тилу просто необхідно «залатати дірки», зібрати себе, БУТИ та знаходити способи залишатися цілісними.
     
  2. Дотримуйтесь інформаційної дієти. Не потрібно абстрагуватися від того, що відбувається, але варто обмежити себе від перегляду новин. Обов’язково додайте до новинної стрічки людей/ канали, де люди діляться корисною позитивною інформацію. Радість нам потрібна, щоб був ресурс.
     
  3. Не розповсюджуйте паніку. Якщо хочете поділитися якоюсь інформацією, запитайте себе: «Я це роблю, щоби що?»
     
  4. Фокус уваги на перемозі. Запитуйте себе: у чому я переміг/перемогла сьогодні? Які перемоги були в моїх друзів? Ведіть щоденник. Я живу сьогодні, я в процесі, я роблю те, що можу, і я справляюсь.
     
  5. Будьте у ресурсі. Знаходьте будь-які способи. Відчувайте, що ресурсів немає, – зупиніться. Подивіться на природу, поспілкуйтеся з людьми. Якщо вам потрібна допомога – попросіть її. Зараз є багато, хто готовий допомогти.
     
  6. Приймайте невизначеність і вирішуйте проблеми у міру їх появи. Горизонт планування – один день. Наступний поріг – 3 місяці. Навіть пробуйте мріяти, але не очікуйте.
     
  7. Перемикайтесь з емоціонування на дію.
     
  8. Виписуйте страхи. Це реально, чи прогнозовано? В одну колонку випишіть страхи, а в іншу – як ці страхи можна побороти.
     
  9. Займайте свій мозок чимось корисним, переключайтеся з «тривожності». Тривога пожирає – перетворюйте її у страх, бо страхи конструктивні. А що робити зі страхами? – виписуйте їх (п.7).
     
  10. Спирайтесь на себе через питання: на що я можу опиратися сьогодні? На кого ви можете опиратися сьогодні? Зараз є багато волонтерських рухів – все можна вирішити. Всі питання можна вирішити. Люди ввімкнені – ми єдині. Не бійтеся просити допомогу.
     
  11. Ставтесь до інших з добротою і подякою. Зараз кожен діє так, як може. Багатьох і депресія нагрібає, і втрата сенсу може бути. Але ставтеся до своїх з добротою.

 
Війна – це не результат, це процес.
І це той процес, в якому ми вчимося жити. Коли ми народилися, єдина гарантія, що в нас була – це гарантія нашої смерті (як би страшно це не звучало). І війна нам це дуже яскраво показала, що будь-які гарантії – це ілюзія.
 
Що ми можемо сьогодні – це через цю ненависть та біль знаходити паростки любові до своєї землі. Нам є кого любити. Це наш енергетичний скелет, який допомагає ЖИТИ.
 
Є люди, які в жорстких умовах збираються і стають опорами для інших. А є люди, які спираються на минувший досвід, йдучи знайомими дорогами та не бачать можливостей. Це і є синдром вивченої безпорадності. Це стається, бо люди живуть в пастках стереотипів. З’являються думки: «Я не вартий життя», «Я не вартий жити краще інших», «Я маю померти за…». Ці упередження формуються через травматичні події.
 
Думки, що формуються під час травматичних подій, капсулюються емоціями. І саме через сильні емоції мозок забирає цю «капсулу» в підсвідомість. Це формує певні фільтри, через які людина бачить що щось може не вийде. В такому випадку нема чого і починати. І тоді людина перетворюється в жертву.
 
В стани жертви часто впадають працівники, які звикли, що все залежить від керівника/ лідера. Людина вивчається, що хтось за неї щось вирішує, годує її – так з’являється синдром вивченої безпорадності.
 
Лідер сьогодні має робити непрості вибори. Лідеру важливо думати і про себе, і про бізнес, і про людей. Принцип табуретки – якщо одну ніжку забрати, то табуретка впаде.
 
Для лідера сьогодні найважливіша – людяність.
 
Як пройти синдром вивченої невизначеності:

  • Усвідомити, що у вас є проблема
  • Зрозуміти, в чому саме у вас є проблема, затик? І яких змін я хочу?
  • Подумайте, які сильні сторони у вас є? В чому у вас були перемоги? Що ви вмієте найкраще?
  • Далі – план дій і діяти.

В роботі керівника є два полюси – і вони обидва небезпечні:

  • Гіпертурбота. Хочеться команду взяти на руки і понести. Але команда все одно залишиться незадоволеною, бо колись ви все одно їх припините нести на руках
     
  • Відморозитися і бути черствим. Не «мочіть» ваші команди.

Потрібна золота середина. Говоріть з людьми чесно: твердо у відношенні до проблеми і чесно до людини (з теплом і вдячністю).
 
Ми навчаємося новому: запускати проєкти по-іншому та інші. Знаходити нові слова, нові способи підтримувати інших, військових.
 
Хтось із колег піде далі, а хтось – ні. І причини будуть різні. І дуже важливо правильно прощатися.
 
Ми будемо «лажати», бо ми живі люди. І дуже важливо не забирати це право на помилку. Залиште право на помилку.
 
Перестаньте рятувати. Говоріть з командами про можливості. Кожен включається в роботу рівно настільки, наскільки може. Якщо ви взяли задачу і не справляєтесь – відверте попередьте про це колектив та керівника.

Ви даєте можливості, а люди або беруть, або ні. Це екзамен для кожного і лідеру важливо в це не втручатися.
 
Це задача працівників – знайти сили і справитися. Окрім вас самих себе, ніхто не може врятувати вас. Час бути дорослим.
 
Важливо зовнішньо боротися, а всередині – любити. Ненависть – це не фундамент. Коли ненавидиш – тебе легко вбити. А любов дає сили – і тоді ти зможеш сконцентровано діяти.
 
Все буде Україна!  

Записи всіх зустрічей циклу «Як ви?» можна подивитися за посиланням