Роботизація змінить глобальні ланцюги постачання одягу
Дві відомі компанії Siemens AG та Levi Strauss & Co. взялися з’ясувати, чи можна доручити роботам «шити сині джинси».
«Пошиття одягу – остання неавтоматизована індустрія вартістю трильйони доларів», – сказав Ойген Соловджов, який очолює проект у лабораторії Siemens у Сан-Франциско, яка працює над автоматизацією виробництва одягу з 2018 року.
Ідея замінити кваліфіковану швею-мотористку промисловим роботам не така вже й нова, відзначають експерти. Та досі її ніхто не зміг втілити у життя. Однак, якщо роботизація даної сфери легкої промисловості вдасться, можна повернути левову частку виробництва з країн Азії на західні ринки споживання. Звісно, при цьому суттєві зміни відбудуться у глобальних ланцюгах постачання.
Як повідомляє Іnsideretail.asia, ручна праця армії швей у Банглаеш та Китаї тепер мало влаштовує, зокрема, споживачів зі Сполучених Штатів. Для багатьох чутливою темою стала надмірна експлуатація дешевої робочої сили, використання праці неповнолітніх та інші соціальні проблеми, які залишаються у галузі. Західний споживач не бажає оплачувати усе це своїми грішми. Але коли під час пандемії почалися зриви у постачанні, усім стало зрозуміло, що швейні фабрики десь за океаном – це погане рішення. Виробництво потрібно пересувати ближче до покупця, та зробити це у сучасному світі можна лише за умови, якщо робот стане спроможним повноцінно замінити людину.
Але зовсім іншої думки мешканці країн, що розвиваються. Там, зокрема, побоюються, що роботи відберуть у них місце праці, і вони залишаться ні з чим. У компанії Siemens, зокрема, скаржаться, що азійські підприємці навіть розмовляти не хочуть про роботизацію, бо вона відбере їх найбільшу конкурентну перевагу – дешеву робочу силу у галузі, де питома вага людської праці чи не найвища.
Фактично обладнання для роботизації швейного виробництва уже готове до випробувань, відзначають розробники нової технології. Але щойно стає відомо про якісь просування, в Інтернеті піднімається величезна хвиля критики. Один з розробників поскаржився, що йому навіть погрожували убивством.
Про те, що відбувається, можна зрозуміти навіть з поведінки виробника джинсів Levi's. На ранніх етапах компанія брала участь у проекті роботизації, але зараз ніхто з її менеджерів чи технологів не хоче коментувати, чи продовжується співпраця з постачальником роботів.
Побутує думка, що роботи ще надто недосконалі, щоб працювати з різними текстурами тканин та повноцінно замінити кваліфіковану швею. Саме тому можна легко автоматизувати автомобільне виробництво чи розлив напоїв, але не швейну фабрику. Утім, розробники робототехніки не згідні з цим твердженням. Вони вважають, що на нинішньому етапі технології вже можна застосовувати у цьому виробництві, хоча вони й вимагають удосконалення. Звісно, цей процес триватиме надто довго, якщо більшість представників галузі чинитимуть опір.
За даними незалежної платформи даних Statista, світовий ринок одягу оцінюється в 1,52 трильйона доларів США. Це той обсяг фінансів, за який люди стоятимуть на смерть. І повідомлення Siemens про те, що уже створено програмне забезпечення для керування роботами, які могли б працювати з усіма типами гнучких матеріалів, скоріш за все, буде проігнороване не лише зацікавленими азійськими виробниками, але й інвесторами.
По темі: