Існує перспектива налагодження автомобільного сполучення між Китаєм та ЄС

Масові та регулярні перевезення вантажів на авто між Китаєм та ЄС – це не фантастика, а цілком реальний проект, який може бути втілений протягом наступних років. Про це пише автор публікації на сторінках видання Logistyczny.com.

Порівняно недавно ЗМІ були в захваті від прибуття першого потяга до Європи із Піднебесної, нагадує він. Щоправда, тоді багато експертів щиро вважали, що за кількома спробами таким чином доправляти товари з Азії прийде усвідомлення неефективності сухопутного сполучення та поступове забуття самої ідеї інтермодальних перевезень через півсвіту залізничним транспортом. Реальність виявилася геть іншою. Зараз такими поїздами вже нікого не здивуєш, а Новий Шовковий шлях із мрії перетворився у реальність.

З тих пір доставка товарів суходолом тільки зростала:

• 2018 рік – 6400 потягів.
• 2019 рік – 8200 потягів.

Така ж доля спіткає і автоперевезення, вважає експерт. Щоправда, зараз вони знаходяться у такій же початковій стадії розвитку, як залізничні маршрути свого часу.

У 2005 році Міжнародний дорожній союз ініціював проект під назвою «Нова Євразійська ініціатива наземного транспорту», прокладаючи так званий Новий Шовковий шлях. Кілька вантажівок у тестовому режимі проїхали з Пекіна до Брюсселя, даючи зрозуміти спостерігачам та представникам промисловості, що автомобільне сполучення між Китаєм та Європою можливе.

Після того, як Китай у липні 2016 року ратифікував Конвенцію МДП, відкрилися перспективи для четвертого виду транспорту з Китаю – автомобільного. Робота над формальністю тривала майже два роки, у тому числі щодо домовленостей з російською стороною. Наприкінці 2018 року до Європи прибув ще один вантажний автомобіль, який виявився цікавою альтернативою, насамперед, залізничним та повітряним перевізникам. Однак залишається питання про рентабельність.

Що б там не казали, а залізниця витрачає менше пального на перевезення кожної тонни. Та й можливість консолідувати в одному місці багато контейнерів, щоб пізніше відправити їх в далеку дорогу, там вище. Автомобілісти ще сумніваються, чи буде безпечно їздити дорогами транзитних країн. Багато хто взагалі не знає, чи всюди є асфальт. Однак, усі ці проблеми, навіть якщо вони не перебільшені, можна вирішити у середньостроковій перспективі. 

В автомобілістів є ще одна важлива перевага перед залізничниками. Повний час у дорозі – приблизно удвічі менший. Машина може дійти від дверей до дверей за 12-14 діб, забрати один чи два контейнери, власникам яких, крім усього, не доведеться очікувати, поки відбудеться консолідація для потягу, а також не потрібно доставляти свої вантажі на хаби та забирати їх на іншому боці. 

Зрештою, певний досвід автоперевезень за цим маршрутом уже є. Мова йде про негабаритні, небезпечні чи інші вантажі, які не приймала залізниця. Якщо пройшли вони, то чому не повинні працювати контейнеровози?

І все ж для початку нормального автосполучення необхідно ще вирішити низку проблем:

• Прискорити перехід через кордони для вантажівок.
• Забезпечити необхідну придорожню інфраструктуру на усій протяжності Нового Шовкового шляху.
• Заручитися підтримкою держав-учасниць трансконтинентальної логістики. Адже залізничники тут досі користуються субсидіями, які дозволяють суттєво зменшити собівартість. 

Сьогодні Китай, оцінюючи перспективи автосполучення з Європою, говорить, що немає нічого неможливого. Завтра за цими словами можуть початися дії, стверджує автор статті. Але відповіді на усі основні запитання ми, мабуть, отримаємо не раніше, ніж через кілька років.